13.04.2022 10 клас Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького символізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Поль Верлен (1844 – 1896). «Поетичне мистецтво», «Осіння пісня». Естетичні погляди поета у вірші «Поетичне мистецтво». Зображення пейзажів природи і душі в «Осінній пісні». Сугестивність, музичність, живописність лірики

Перегляньте відео

Дайте відповіді на запитання (письмово, фото надішліть мені у viber) Які образи і картини виникають у вашій уяві під час читання «Осінньої пісні»? У чому полягає особливість пейзажної замальовки, створеної Полем Верленом? Аргументуйте свою відповідь. Доберіть музичне тло для читання цього вірша і запропонуйте мелодію. «Поетичне мистецтво» Яку найпершу вимогу ставить автор до поетичного слова? Як ставиться автор до чітких, ясних барв, що пропонує? Що говорить поет про порушення проблем сьогодення, наскільки вони, на його думку, сумісні з поезією? Як автор ставиться до прийомів риторики, рим, із чим їх порівнює? Знайдіть це у тексті. Який зміст вкладає, на вашу думку, поет у слово «література»? Випишіть із вірша поняття, що протиставляються Про що б ви запитали Поля Верлена, якби мали нагоду поговорити з ним? ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ опрацювати матеріал уроку за підручником

13.04.2022 11 клас Ернест Міллер Гемінґвей (1899 – 1961). «Старий і море». Віхи життя й творчості митця. «Кодекс честі» героїв Е. М. Гемінґвея. Реалістичний, міфологічний і філософський плани повісті «Старий і море».

Перегляньте відео

Прочитати твір або прослухати аудіокнигу

або перегляньте фільм

13.04.2022 9 клас Порівняння особливостей «старої» та «нової драми», образів персонажів на прикладах творів Ібсена та Шоу.

Перегляньте відео «Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін. Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс. Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов). Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків. Риси «осучаснення» драми на зламі століть: Герої — звичайні люди; конфлікт — внутрішній; мова — сучасна; фінал — незавершений; проблеми — актуальні. Опрацюйте матеріал підручника на стор. 257 Дати відповіді на запитання. (письмово, фото надішліть мені у viber) 1. У чому полягає суттєва різниця між «старою драмою» та «новою драмою»? 2. Назвіть ознаки осучаснення драми на межі століть. 3. Хто були найвідоміші драматурги цього часу? 4. Яким був герой «нової драми»? 5. Які нові проблеми почали порушувати в новочасних творах? 6. Чому драматурги вдавалися до відкритих фіналів? Д/з Підготуватись до контрольної роботи з теми «Нові тенденції у драматургіїкінця XIX–початку XX ст.».

13.04.2022 5 клас Марина Іванівна Цвєтаєва. «Книги в червоній палітурці». Чарівний світ літератури й мистецтва у вірші М.І. Цвєтаєвої. Знайомі образи з прочитаних книг (Том Сойєр, Гекльберрі Фінн та ін.).Образ ліричної героїні, котра любить читати. Роль літературних і музичних асоціацій у творі.

Перегляньте відео

У кого не відкривається відео опрацюйте матеріал підручника на сторінках 220-224. Підготуйтесь до виразного читаня поезії та виконайте завдання 1,5 стор.224 Д/з 1. Підготуватись до контрольної роботи за розділом «Сила творчої уяви». 2.Прочитати твір Джанні Родарі. «Пригоди Джельсоміно в Країні брехунів». або прослухайте аудіокнигу або перегляньте фільм

06.04.2022 10 клас Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX ст. Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм. Франція. Шарль Бодлер (1821 – 1867). «Квіти зла» («Альбатрос», «Відповідності», «Вечорова гармонія»). Ш. Бодлер – пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка «Квіти зла» (загальна характеристика). Образи, символи, особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера.

Перегляньте перші сім хвилин відео

Перегляньте відеоурок

Виконайте тестове завдання (посилання розміщене у групі вайбер) Д/з Напам’ять один вірш за вибором учня.

06.04.2022 9 клас Динаміка образу Елайзи Дулітл – головної героїні п’єсі «Пігмаліон». Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови.

Перегляньте відео Виведення формули успіху Елізи-Галатеї Літературна мова + бездоганні манери + велике бажання змінитися + + наполегливість = справжня леді Інтерактивна вправа «Асоціативне ґроно» Хіггінс— наполегливий, упертий, самовпевнений, егоїстичний, фанатично відданий роботі, амбітний, він байдужий до людей та їхніх почуттів; сам має не дуже гарні манери. Еліза — зовсім не мармур, а особистість, характер, якої відшліфовується й удосконалюється під час експерименту, перевершує свого «Творця». Твір Б. Шоу «Пігмаліон» побудований на суцільних парадоксах. Згадаймо звернення Гіггінса до Елізи: «І обійдусь. Без усіх обійдуся. Я маю свою власну душу — мою іскру божественного вогню. Але (з несподіваним смиренням) мені бракуватиме вас, ЕЛІЗО. (Сідає біля неї на отоманку.) Мене дечого навчили ваші ідіотські ідеї — признаюся в цьому покірливо і вдячно. А ще я звик до вашого голосу й вигляду. Вони мені, як-не-як, подобаються». Гіггінс узявся навчати дівчину — та сам опинився в ролі учня, був байдужим до жінок і чужих почуттів — та майже закохався. Проте в Елізи зовсім інший шлях, ніж у Попелюшки.. У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так просто не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він просто виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами. Б. Шоу поділяв персонажів своїх творів на філістерів (самовдоволені й обмежені люди з вузьким міщанським світоглядом і поведінкою ханжів), ідеалістів (які живуть фальшивими ідеалами) та реалістів (що скептично поглядають на світ і оригінально мислять, добре розуміють хвороби й вади світу, але ці знання не позбавляють їх прагнення покращити цей світ). На думку драматурга, співвідношення цих героїв у його п’‎єсах є таким: 700 філістерів, 299 ідеалістів та 1 реаліст. Автор утручається в дію: подає розгорнуті коментарі, ремарки, передмови, післямови, режисерські поради акторам, діалоги автора й читачів тощо — усе це використано для підсилення, вияскравлення головних ідейний зіткнень твору, дискутування із глядачем (читачем). Відчувається своєрідна данина захопленню епічною творчістю — на початку творчого шляху Шоу спробував свої сили у романістиці. Жанр п'єси Дж. Б. Шоу «Пігмаліон» Роман у п’‎яти діях ■ Опис героїв; ■ поширені пояснення; ■ увага до психологічного стану персонажів; ■ наявність авторської оцінки ■ Діалогічна структура; ■ наявність ремарок; ■ «режисерська драматургія» (автор зазначив кожний сценічний рухгероїв) Особливості поетики п’‎єси «Пігмаліон» ■ Основні художні засоби — парадокси й дискусії. ■ Засоби комічного поєднано з реальним трагізмом буття суспільства та духовно багатої людини, якій не було місця в тогочасному світі. ■ Найбільший парадокс — це людина. Збереження незалежності — ось що Бернард Шоу вважав головним для кожної людини, чи то чоловік або жінка, чи то герцог або сміттяр. Тому для нього щасливий фінал — це не весільний марш, а жорстоке прощання, що залишає кожній зі сторін право на подальший саморозвиток без стороннього втручання. Автор усіляко підкреслює, що на початку твору квіткарка перебуває на найнижчій стадії духовного розвитку. Еліза Дулитл — типова дівчина кокні, тобто найбідніша та найменш освічена мешканка Лондону, яка розмовляє жахливою англійською. Але дівчині притаманні також привабливі риси, що є запорукою перевтілення її на витончену жінку: щирість, енергійність, природна моральність, які Еліза зберегла у лондонських нетрях. У дівчини є почуття власної гідності, що стали здоровою основою для будування характеру нової, гордої та сильної ЕЛІЗИ.

06/04/2022 5 клас "Аліса в Країні Див" Персонажі, які оточують героїню. Особливості художньої мови твору. Організація казки як гри (гра з часом і простором, гра зі словами (назвами), гра з правилами.

Перегляньте відео Словникова робота. Абракадабра - будь-яке незрозуміле слово або набір слів, позбавлений значення. Абсурд - те, що суперечить здоровому глузду; незвичайний, дивний випадок або явище, яке не має сенсу. Каламбур - літературний прийом, використання в одному тексті різних значень одного слова або різних слів (словосполучень), схожих за звучанням. Нісенітниця - щось безглузде, нерозумне, без усякого змісту; дурниця. 2. Творче завдання. У казковому світі, створеному письменником, немає нічого сталого, правильного. Навіть таблиця множення вже не підкоряється ніяким законам і дає дивні результати: чотири на п'ять - дванадцять, чотири на шість - тринадцять і т.д. «Втім, таблиця множення - ще не аґрумент...». Порушуються не тільки правила мови й математики, але й географічні межі, і тепер столицею Парижа стає Лондон, а Париж - столицею Риму і т.д. Знайдіть у прочитаних розділах інші приклади порушення усталених норм і правил (мовних, математичних, часових, просторових та ін.). З якою метою автор використовує цей літературний прийом? - У сьомому розділі письменник використовує давню англійську традицію створення загадок, що не передбачали відгадок. Наприклад, Капелюшник запитує Алісу: «Чим крук схожий на капшук?» («Why is а raven like a writing-desk?»). У такий спосіб автор стверджує те, що не все у світі має логічне пояснення, і те, що не має пояснення, не означає, що цього не існує взагалі. Знайдіть подібні приклади загадок без відгадок у тексті повісті-казки Л. Керролла.